Чи є у вашому садку хости? Якщо немає, проте ви сумніваєтеся, що вони там потрібні, – ця стаття для вас. Адже для того, щоб посадити хости, існує не одна та навіть не дві, а мінімум 5 причин!
1. Вони невибагливі
Не так уже й багато садових рослин можна з чистою совістю записати до категорії «посадив і забув», а хоста якраз із таких культур. На одному місці вона здатна рости понад 10 років, сезон за сезоном стаючи тільки кращою: більшою, виразнішою, пишнішою.
Хости з відкритою кореневою системою краще висаджувати навесні; рослини із закритою кореневою системою (у горщиках) можна садити весь сезон. У будь-якому випадку, вони легко приживаються, а при правильному виборі місця для посадки і на потім особливої турботи не вимагатимуть.
Хоста відмінно зимує, не потребуючи додаткового укриття. Одразу реагує на підживлення та зрошення, полюбляє пухкий родючий ґрунт з рясним мульчуванням, але спокійно росте і без них. В оптимальних умовах практично не хворіє. Основні шкідники – равлики та слимаки, проте сорти хост зі щільним листям і вони оминають стороною, вибираючи ніжніші рослини.
Справедливості заради зазначимо, що деякі рідкісні сорти та гібриди (особливо серед карликових і мініатюрних хост) бувають досить примхливими і вимагають уваги. Але їхнє вирощування – сфера колекціонерів, які полюють за цікавинками та готові забезпечити їм відповідні умови. Ті ж сорти хост, які пропонують звичайні магазини, як правило, не обтяжують навіть дуже зайнятого садівника.
2. Вони надзвичайно різноманітні
Сучасний асортимент хост неймовірно великий – кількість сортів уже сягнула за 6 сотень, і щорічно реєструються нові; при цьому фахівці навіть не можуть домовитися про єдині критерії їхньої класифікації. Загальноприйнятим вважається розподіл на групи за розміром (висоті куща без квітконосів), але межі кожної з груп варіюються:
- карликові (10-15 см і менше);
- мініатюрні (від 10-15 до 20-25 см);
- маленькі (від 15-20 до 30-38 см);
- середні (від 25-30 до 47-61 см);
- великі (від 45 до 61-89 см);
- гігантські (понад 61-89 см).
Великі екземпляри можуть використовуватися у якості солітерів; великі та середні чудово вписуються в різні міксбордери; з маленьких виходять відмінні бордюри, а карликові та мініатюрні сорти найчастіше вирощують як контейнерні рослини.
Хости відрізняються один від одного не тільки розмірами, а й забарвленням листя, його формою або фактурою. Цвітіння завжди вважалося не найсильнішою стороною цієї культури, проте сьогодні існують також сорти з великими привабливими (часом ароматними) суцвіттями.
За забарвленням листя прийнятий такий поділ хост:
- зелені (з листям різних відтінків зеленого кольору, матовим або глянцевим);
- жовті (з листям вираженого золотисто-жовтого або жовто-зеленого відтінку);
- блакитні (з восковим нальотом, що надає листю сизо-блакитного відтінку);
- варієгата (зелене листя з білою, кремовою або золотаво-жовтою облямівкою різної ширини);
- медіоварієгата (облямівка зелена, а основна частина листочків біла, кремова або жовта).
Різна зовнішні ознаки – різні вимоги. А це означає, що ви зможете знайти «свою» хосту, які б умови для її посадки не мали. До речі, всупереч усталеній думці, ці рослини можна вирощувати не тільки у затінку, але і на добре освітлених ділянках – якщо правильно підібрати сорти. Абсолютно не виносять сонячних променів рослини з сизо-блакитним листям: вони, як правило, втрачають своє привабливе забарвлення і страждають від опіків. А ось сорти із золотисто-жовтим або щільним глянцевим зеленим листям можуть відмінно почуватися у відкритих сонячних квітниках.
Чого хоста не любить категорично, так це посуху та спеку. І якщо з першою проблемою ще можна боротися, добре замульчувавши ґрунт і регулярно поливаючи посадки, то над другою садівник не владний, тому у спекотних південних регіонах хости поширені менше, ніж у холодному кліматі.
3. Вони добре ростуть там, де інші не зможуть
І все ж хоста по праву носить титул королеви затінку. Якщо у вашому саду є куточки, куди не проникає сонце, і де інші – вимогливіші до світла – культури рости відмовляються, хоста – ваш вибір. Єдине, що потрібно враховувати: залежно від освітленості, може змінюватися характерне для сорту забарвлення листя. Так, хости з груп варієгата та медіоварієгата, особливо сорти з контрастним біло-зеленим забарвленням, зазвичай вимогливіші до освітленості, ніж зеленолисті рослини, здатні рости у досить щільній тіні.
4. Вони відмінно розмножуються
Хости швидко розростаються. І хоча в залежності від сорту й умов ця здатність часом сильно варіюється, зазвичай через 3-4 роки улюблену рослину вже можна розмножити, викопавши її й акуратно розділивши на кілька частин. Ділять хости або навесні, після пробудження, або ранньою осінню.
Дорослий кущ можна поділити, навіть не викопуючи цілком: просто відрізати за допомогою заступа частину куща потрібного розміру, присипати зріз подрібненим деревним вугіллям і засипати западинку, яка утворилася землею. Відділений матеріал посадити на обране місце.
Після поділу та пересадки рослини потрібно рясно полити, ґрунт навколо них замульчувати, при необхідності на перший час затінити посадки. Як правило, укорінення відбувається легко та швидко.
5. Вони незамінні в ландшафтному дизайні
Хости – й ефектні солісти, і відмінні компаньйони для багатьох садових рослин. Їх можна комбінувати не тільки з квітковими культурами, а і з хвойними, і з декоративними кущами. Вони доречні у пристовбурних колах плодових дерев; у бордюрах і міксбордерах уздовж садових доріжок; біля водойм і в тінистих рокаріях.
Широке листя хост надійно приховає порожнини, які утворилися у квітниках після в'янення весняних цибулинних рослин; прикриє «ноги» декоративним ліанам (наприклад, клематисам) або високорослим багаторічникам.
Добре поєднуються хости з астильбами, гейхерами, медуницями, бруннерами, примулами, папороттю, лілейниками та багатьма іншими культурами – але не менш вдалі композиції, складені з одних лише хост із різним забарвленням листя, розміром і фактурою.
Заведіть у садку хости! Ви напевно полюбите їх – і знайдете ще не одну причину для того, щоб знову та знову поповнювати свою колекцію.
