Як визначити тип ґрунту на своїй ділянці самостійно

Хочете краще «розуміти» землю на своїй дачі? Знати, що означають слова «суглинки» чи «супіски»? Вміти визначати тип ґрунту самостійно? Садити рослини на найбільш відповідному ґрунті? Тоді читайте нашу статтю!

Ґрунт – поверхневий родючий шар землі, від якого залежить кількість врожаю. Його розрізняють за внутрішніми характеристиками та зовнішнім виглядом. Давайте розбиратися, якою буває земля, і які культури на ній краще садити.

Механічний склад

З цим параметром ґрунту пов'язані практично всі його фізичні властивості – вологоємність, водопроникність. В Україні користуються класифікацією Н. Качинського. Вчений узяв за основу кількість глинистих частинок (менше десятої частки міліметра) у складі ґрунту. Так, наприклад, у глинистих ґрунтах їх більше 50%, а в суглинках – 20-50%.

Склад можна визначити самостійно, найлегший спосіб – мокрий, його і розглянемо.

Візьміть чайну ложку ґрунту з ділянки, злегка змочіть його водою і спробуйте зробити кульку:

• Піщаний: ґрунт не скочується в кулю, а розсипається. Складається із зерен піску з невеликими включеннями пилу й глини. Такий ґрунт неструктурний і не володіє в'язкістю.
• Супісок: із ґрунту кулька таки вийшла, але при легкому натисканні тут же розпалася. Розплющити її акуратно не виходить – при натисканні вона розсипається. Скачати із супісків «шнурок» також не вийде. Земля легко розтирається між пальцями, у ній переважають піщинки.
• Суглинок: з цієї землі легко виходить кулька, при сплющуванні вона не розпадається, розтріскуються лише краї. При розтиранні у вас на долоні залишається тонкий порошок з невеликою кількістю піщаних зерен. Бувають легкі, середні й важкі суглинки:
  • легкий суглинок – земля розкачується в шнурок, але тріскається із рваними краями;
  • середній суглинок – ґрунт при розкочуванні розпадається приблизно на рівні частини;
  • важкий суглинок – щільний ґрунт дозволяє розкачати і згорнути кільце, яке розламується на половинки.
• Глинистий – ґрунт добре скочується і тримає форму кільця, при намоканні сильно брудниться. У сухому стані його дуже важко розтерти пальцями до тонкого порошку.

Плюси та мінуси піщаних і глинистих ґрунтів

Будь-який тип ґрунту має ряд достоїнств і недоліків.

Плюси піщаного ґрунту:

• легкість при обробці;
• вологопроникність.

Недоліки піщаного ґрунту:

• мала кількість поживних речовин;
• велика вологоємність, через що органіка швидко розкладається, а поживні речовини – вимиваються.

Піщані ґрунти швидко нагріваються і швидко охолоджуються. Без належної обробки великий урожай з них отримати практично неможливо – рослини страждають від малої кількості поживних речовин і води. Такі ґрунту бажано збагачувати компостом, торфом і гумусом. Добрива бажано вносити навесні, малими дозами, але часто. Для збагачення піщаних ґрунтів застосовують глинування – на 1 м² насипають 5-6 відер глинистої землі або глини, а потім присипають 20-25-сантиметровим шаром супісків або торф'яної землі.

Що стосується посадки рослин, то при додаванні органіки і частих поливах на піщаному ґрунті добре будуть рости фруктові та ягідні дерева.

У глинистого ґрунту характеристики строго протилежні.

Плюси глинистого ґрунту:

• багатий поживний склад.

Недоліки глинистого ґрунту:

• важкість обробки;
• мізерна вологопроникність;
• «збита» структура.

Глиниста земля повільно нагрівається і слабо пропускає повітря. В дощову погоду в ній застоюється волога, а при висиханні земля стає твердою, як камінь. Щоб окультурити глинисту землю застосовують піскування – додавання кварцового піску (40 кг/м²) і внесення органіки – 10 кг на м².

Овочі в такий ґрунт краще садити на гребені та підгортати їх не менше двох разів за сезон, часто рихлити ґрунт.

Кислотність ґрунту

Ще одна важлива характеристика, яку можна визначити самостійно. Вона залежить від кількості вапна у ґрунті – чим його менше, тим кислотність вища. Кислотна реакція змінюється від 0 до 14 і буває:

• лужна – більше 7 рН;
• нейтральна – 7 рН;
• кисла – менше 7 рН.

Для визначення реакції полийте жменю землі звичайним столовим оцтом – якщо на ній з'являться бульбашки, значить реакція ґрунту лужна або нейтральна, якщо реакції немає – ґрунт кислий.

На лужних ґрунтах найкраще ростуть огірки, баклажани, картопля, горох і кабачки. З квіткових культур – ромашка, хризантема і троянди.

Нейтральний ґрунт більше підходить для буряків, цибулі, часнику і капусти, а також конюшини, в'юнка і мати-й-мачухи.

У кислі ґрунти садіть помідори, петрушку, гарбуз та моркву. З декоративних чагарників – гортензії.

Вологість ґрунту

Це нестійка ознака, вона сильно залежить від клімату, рівня залягання підземних вод, механічного складу. Так, наприклад, при однаковій кількості вологи важкі горизонти візуально здадуться сухішими від легких. Визначити вологість ґрунту нескладно. У неї є п'ять градацій:

1. Мокрий – при стисненні в кулаці з ґрунту капає волога.
2. Сирий – при стисканні земля перетворюється в «тісто», долоня намокає, але рідина при цьому не капає.
3. Вологий – на дотик вода відчувається чітко, фільтрувальний папір намокає. Після висихання земля стає світлішою, проте не втрачає форму, яка їй була надана раніше.
4. Трохи вологий – волога на дотик не відчувається, але ґрунт «холодить» пальці. При висиханні він стає трохи світлішим.
5. Сухий – порошить, земля не охолоджує руку, вологості в ній не відчувається.

Коріння рослин закріплюються в нижньому горизонті ґрунту, він же забезпечує кореневу систему вологою, тому важливо, щоб саме в ньому, а не на поверхні, було достатньо води.

Щільність ґрунту

Цей параметр визначається по сухому ґрунту.

1. Дуже щільний – ніж входить не більше, ніж на 1 см. Така будова зустрічається у злитих чорноземів.
2. Щільний – ніж входить на 4-5 см, землю з певним зусиллям можна розламати руками. Така будова часто зустрічається у глинистого неокультуреного ґрунту.
3. Пухкий – ніж з легкістю входить в ґрунт, який має чітку структуру. Таку будову можна спостерігати у супісків і верхніх шарів суглинків.
4. Розсипчастий – ґрунт розсипається, таку будову можна побачити у супісків і ріллі.

Забарвлення ґрунту

Саме за цією ознакою землі можна дати назву – чорно-, жовто-, сіро-, червонозем. Колір безпосередньо пов'язаний з хімічним складом, наявністю фарбувальних частинок. Верхні шари, як правило, темніші – темно-сірого і густо-коричневого тону їм надає гумус, і чим його більше, тим більш глибокий колір ґрунту. Залізо і марганець надають землі бурі, червонуваті або охристі тони, відтінки білого з'являються через солі у ґрунті, коли в ньому присутній кремнезем, каолін, гіпс.

Найбагатший – темнозабарвлений ґрунт з високим вмістом перегною, який утворюється при розкладанні органіки.

Що посадити на певних ґрунтах?

Землю умовно можна поділити і за тим, що на ній вирощують. Ця класифікація була особливо популярною у наших предків.

1. Земля для розсади – чорна і поживна, підходить для всіх видів розсади і заправки теплиць та парників. Швидко прогрівається.
2. Огіркова – схожа на розсадну, але сиріша, якщо в ній не вистачає перегною, можна додати туди гній.
3. Земля для цибулі – верхній горизонт пухкий, помірно вологий, нижній – більш щільний, глинистий, з великою кількістю перегною.
4. Петрушкова – чорний і пухкий ґрунт із значною кількістю кварцового піску, помірно-вологий.
5. Морквяна – сирі й багаті суглинки, з верхнім пухким шаром завтовшки 35-45 см.
6. Цикорна – помірно-вологі супіски або суглинки, з розсипчастим нижнім шаром. На такому типі ґрунту добре будуть рости буряк і редиска.
7. Картопляна – основні умови для ґрунту – тепло і сухість.
8. Капустяна – ґрунт з холодних низин, практично будь-який, включаючи мулистий.